Eye Sea Gallery

Вадим Тамкович, народився та виріс у Грузії, з кінця 90-х живе в Києві. Має вищу художню освіту, закінчив Державну Академію з легкої промисловості, факультет дизайну. У 2008 році захопився фотографією.

Виставка Вадима Тамковича включає три серії фотографій: “Постфольк”, “Мавзолей” та “Гламурна плоть”. Автор віддає перевагу зйомкам власноруч виготовлених декоративних панелей, з включенням до них живих персонажів, а також експериментам з різними матеріями, які компілюються у фотографії у пошуках нових відчуттів та образів. 

• ПОСТФОЛЬК. У серії “Постфольк” досліджується фотографія як форма міфологізації людини. В антитезі “бути” і “здаватися” фотографія з самого початку свого виникнення найчастіше обирала друге. Хибні декорації багатства, успішності та духовності оточують старовинні селянські портрети. Колони “під мармур”, безтурботні пейзажі за спиною, намальовані на полотні, одяг, багатий на вишивку та прикраси, часто взятий в оренду для фото – все це створює деяку ширму за якою ховається людина. За цією гарною декорацією часто приховані біль, відсутність перспектив, тяжка праця, хвороби, низький рівень короткого життя.
  Наївна естетика цих декорацій, зворушливі прикраси підручними засобами, імітація дорогого дешевим, розглядаються як, з одного боку – спроба пересічною людиною поетизації свого буття, а з іншого – спроба візуально вбудуватися в якусь (нав’язану суспільством) ієрархію соціальної ваги та успіху, безвідносно свого справжнього соціального та матеріального становища, свого духовного стану. У момент фотофіксації таких портретів безвісна людина залишається у вічності відповідно до своїх уявлень про красу, і свого уявного місця в ієрархії суспільства. Антураж і ширма нещадно відсікають будь-яку істину.
• МАВЗОЛЕЙ. Слідом за “Постфольком”, у серії “Мавзолей” розвивається тема хибних декорацій, яка набуває вже рис несмаку масової культури. Ослаблення духовного життя та різке збільшення фізичних потреб значно обтяжує некротичні страхи сучасної людини. Тотальні ритми і “багатий” декоративний хаос візуально захоплюють око та свідомість, заглушаючи вищезгадані страхи. Слабкість духовного буття, гіпертрофована тяга до споживання та надкомфорту, пристрасне бажання фізично вічного та забезпеченого життя, повного подій та явищ, створює нове ідеальне умоглядне середовище – Мавзолей.
  Мавзолей – обмежений простір вічного життя уявного фізичного тіла, надзвичайно щільно наповнений хибними цінностями та ерзацами масової культури. Окремо слід зазначити нові форми взаємовідносин соціуму з його духовними авторитетами на фоні втрати соціумом духовного буття та перетворення соціуму на суспільство споживання. Ці форми набувають рис формалізації та ідологізації авторитетів, а вихолощення духовного життя веде до перетворення авторитетів соціуму на ерзац-ідолів масової культури. Духовний зв’язок з авторитетами підміняється встановленим соціумом формальним ритуалом.
  У творчих джерелах “Мавзолею” слід виділити українську народну іконографію як комплекс заходів щодо створення ікон та їх подальшим різноманітним прикрасам.
• ГЛАМУРНА ПЛОТЬ. Серія “Гламурна плоть” слідом за “Мавзолеєм” знову вивчає некротичні страхи сучасного індивідуума, і знайдене ним вирішення проблеми – через віртуалізацію буття та занурення у світ соціальних мереж, де смерть як фізичне явище відсутня. Віртуалізація буття значною мірою нівелює такі страхи. “Гламурна плоть” вивчає змішання фізичної та віртуальної реальності, і в базовій антитезі людини “дух” і “плоть” – різке зростання значення плотських потреб над духовними.
  Вадим оперує в композиціях низкою знакових об’єктів, таких як сире м’ясо, що виражає плотські потреби, хибни цінності фальшивих коштовностей, елементи масової культури, фрагменти веб-дизайну та графічних засобів віртуальної комунікації. Смерті більше немає, життя – віртуальна гра, яку завжди можна почати заново, натиснувши кнопку у спливаючому вікні. Дивна, а часом потворна естетика “Гламурної плоті” констатує поступову деградацію та виродження соціуму через зниження його духовних потреб, стрибкоподібного зростання фізичних потреб та надкомфорту, торжество плоті над духом.

Виставка Вадима Тамковича триває з 28 червня до 17 липня 2024 р.